Глобальні проблеми людства

Людмила Ніколюк, учитель географії
Коростишівського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів -
ліцей інформаційних технологій» ім. Л. Х. Дарбіняна
Житомирської області

Цільова група:

• учні 10 класу

Тривалість:

• 45 хв.

Мета:

• формувати уявлення про сутність, причини виникнення, особливості глобальних проблем людства та можливі шляхи їх розв’язання;
• систематизувати знання учнів про глобальні проблеми людства;
• сприяти розвиткові екологічного мислення, ініціативності, лідерських якостей учнів;
• виховувати толерантність, повагу до різних культур, любов до світу, почуття відповідальності за його майбутнє.

Операційні цілі (завдання):

Після закінчення уроку учень

знає

• визначення понять «глобальні проблеми», «глобалістика», «глобалізація»;
• шляхи вирішення глобальних проблем;

розуміє

• наслідки глобалізації, сутність, причини виникнення, особливості кожної з проблем;

вміє

• показувати на карті «гарячі» точки і регіони планети, райони найбільшого забруднення довкілля;
• висловлювати власну думку на підставі документальних матеріалів, поданої інформації, наявних знань;

може

• аналізувати проблемну ситуацію;
• шукати оптимальні шляхи вирішення проблеми;
• брати на себе відповідальність; • виявляти ініціативність, лідерські якості, підприємницькі здібності.

Методи і техніки:

• ситуативне моделювання;
• створення колажу;
• робота з інформаційними листами;
• дискусія в групах;
• робота в групах;
• самооцінювання.

Обладнання:

• свічка;
• мультимедійне обладнання;
• політична карта світу, атласи;
• матеріали для створення колажів;
• маркери, ручки;
• аркуші А4;
• інформаційні листи;
• наліпки-емблеми.

Допоміжні матеріали:

Додаток 1. Інструктивна картка.

Додаток 2. Інформаційні листи про сутність глобальних проблем.

Додаток 3. Зведена таблиця «Глобальні проблеми людства».

Додаток 4. Картки для оцінювання діяльності на уроці.

Хід уроку

1. Вступна частина

1.1. Об’єднайте учнів у 5 груп, запропонуйте кожній групі зайняти місце за окремим столом.

1.2. Під тихе звучання аудіозапису тривожного дзвону запаліть свічку та поясніть учням, що наприкінці уроку вони дізнаються, чому горить свічка. (Свічка горітиме протягом усього уроку.)

1.3. Запропонуйте учням із наборів ілюстрацій та світлин створити колаж «Такою ми хочемо бачити нашу планету». Поясніть, що представники кожної групи повинні будуть презентувати свій колаж біля дошки. Презентація колажу.

1.4. Використайте прийом «Кінозал». Запропонуйте учням переглянути відеоролик про глобальні проблеми людства та порвати колажі, які вони щойно створили. Зробіть відповідні висновки про те, чи всі групи змогли порвати свій колаж, та проведіть алегорію між діями учнів і діями людства з планетою.

1.5. Поясніть учням, що людство на межі зникнення. Як з часом згорить ось ця свічка, так і час нашого перебування на планеті скінчиться, якщо ми не будемо вирішувати назрілих проблем.

2. Основна частина

2.1. Повідомте учням мету уроку - визначити сутність, причини виникнення, особливості глобальних проблем людства та можливі шляхи їх розв’язання. Нагадайте, що глобальними проблеми вважаються тому, що вони стосуються всього людства, призводять до значних економічних і соціальних втрат, можуть загрожувати існуванню людської цивілізації, потребують співпраці в загальнопланетарному масштабі. З’ясуйте, чи всі учні розуміють поняття «глобалізація», «глобалістика», «глобальні проблеми». Учні записують термінологію в зошит.

2.2. Запропонуйте учням опрацювати в групах інформаційні листи (Додаток 1), що висвітлюють якусь глобальну проблему. Кожна група отримує на картці сформульовану глобальну проблему. Наголосіть, що кожна група повинна працювати за своєю інструктивною карткою (Додаток 2), послідовно виконуючи всі пункти. Поясніть, що робота в групах дає навички доброго спілкування - слухання, аргументації, представлення доказів і презентації власної позиції. Нагадайте, що висновки роботи групи потрібно внести до зведеної таблиці «Глобальні проблеми людства» (Додаток 3). Попередьте, що на роботу учням відведено 20 хвилин.

2.3. Попросіть учнів підготуватися до виступу: розподілити ролі між учасниками групи. Простежте, щоб були задіяні всі члени групи.

2.4. Запросіть учнів до представлення результатів роботи своєї групи. Прислухайтеся до висновків, що зробили учні. Якщо потрібно, втручайтесь і коректуйте думки учнів. Стежте, щоб учні інших груп записували почуту інформацію у зведену таблицю.

2.5. Запропонуйте учням вправу «Підприємець». Учні мають подумати й відповісти на запитання: «Які з глобальних проблем можна було б вирішити на економічному рівні?»

2.6. Проведіть інтерактивну вправу «Емблема». Запропонуйте учням прикріпити створені за інструктивними картками емблеми-символи на політичну карту світу, називаючи країни, для яких характерна саме ця проблема.

3. Підсумкова частина

3.1. Проведіть вправу «Оціни діяльність на уроці»: запропонуйте учням заповнити картки самооцінювання та представникам груп підійти до головного комп’ютера і внести результати до програми. Прийміть дані від представників усіх груп. Покажіть на екрані підсумок уроку (% засвоєння матеріалу на уроці).

3.2. Підведіть підсумок уроку, запитайте учнів, що виявилося для них найскладнішим, а що було приємним. Заохочуйте їх, щоб вони поділилися своїми думками.

3.3. Висловіть свою думку щодо проведення уроку, діяльності груп, роботи кожного учня на уроці. Подякуйте за співпрацю. Прокоментуйте ідеї учнів щодо свічки, яка горіла протягом усього уроку. Висловте надію, що людство почує наш заклик і зробить все для того, щоб зберегти нашу планету. І життя на планеті ніколи не згасне, як не згасла свічка на нашому уроці.

3.4. Оголосіть домашнє завдання: опрацювати зведену таблицю «Глобальні проблеми людства» та скласти есе на тему: «Ми не успадкували Землю від наших предків; ми беремо її в позику в наших нащадків».

Додаток 1

Інструктивна картка

1. Опрацювати інформаційний лист.

2. Заповнити таблицю за такими пунктами:

• Сутність глобальної проблеми.
• Причини виникнення глобальної проблеми.
• Шляхи розв’язання.

3. Скласти коротке звернення-заклик до людства.

4. Створити емблему - символ подолання проблеми.

5. З’ясувати географічні аспекти глобальної проблеми.

Додаток 2

Інформаційні листи

Проблема війни і миру

За 5,5 тис. років на Землі відбулося близько 15000 війн. З часом вони ставали все більш жорстокими. Якщо у XVII ст. всі війни у Європі забрали життя 3,3 млн чол., то у XVIII ст. - вже 5,4, а у XIX ст. - 5,7 млн. чол. Але найбільше людських втрат було у XX ст. Протягом двох світових війн та локальних конфліктів загинуло понад 100 млн. осіб! Нині у світі нагромаджено стільки зброї, що нею можна знищити людство кілька разів.

Глобальною проблема війни і миру стала з появою зброї масового ураження: спершу хімічної та бактеріологічної, а наприкінці Другої світової війни - ядерної. Саме застосування останньої унеможливило проведення локальної війни. Аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 р. підтвердила, що ядерна катастрофа не може бути місцевою. За розрахунками фахівців, після кількох ядерних вибухів на всій планеті за кілька тижнів розпочнеться «ядерна зима». Внаслідок пожеж попіл та отруйні гази закриють Сонце. За рахунок циркуляції атмосфери це явище пошириться по всій Землі. Настане «ядерна ніч», наслідком якої буде глобальне зниження t на 15-20° С. У таких умовах зникне все живе.

Офіційно у світі існують 5 країн, які мають право утримувати ядерну зброю на своїй території, - це так звані держави «ядерного клубу»: СІЛА, Росія, Китай, Франція та Великобританія. Вони мали б виступати гарантом миру та безпеки у світі. Ці країни були визнані ядерними у 1970 р. угодою про непоширення ядерної зброї. Проте останнім часом «неофіційними членами ядерного клубу» стали Індія, Пакистан та Ізраїль, які всупереч міжнародним нормам утримують на своїй території ядерну зброю. У 2005 році КНДР оголосила про наявність ядерної зброї на її території. Існують також «порогові» («навколоядерні») держави, які володіють технологіями виробництва цієї зброї і можуть її створити у найкоротші терміни. Серед них - Ірак, Іран, Південно-Африканська республіка, Японія, Тайвань, Бразилія, Аргентина. Це становить реальну небезпеку для людства. Після розпаду Радянського Союзу Україна разом із Казахстаном та Білоруссю відмовилася від утримування на своїй території ядерної зброї та оголосила про свій без’ядерний статус.

Окрім прямої загрози людству, військова сфера забирає величезну кількість матеріальних, фізичних та інтелектуальних сил, які можна було б спрямувати на соціальний розвиток та подолання інших проблем. На військові потреби щорічно витрачається 1 трлн. доларів - саме стільки, скільки потрібно для подолання глобальних проблем. У військовій сфері та для її обслуговування працюють понад 100 млн. чол., що вдвічі перевищує населення України.

До середини 1980-х рр. існувала велика ймовірність застосування ядерної зброї через наявність двох ворогуючих систем: капіталістичної, уособленням якої були США, і соціалістичної, основу якої становив СРСР. У цей час у США навіть розроблялися проекти розміщення ядерної зброї на орбіті Землі, які одержали назву «зоряні війни». З розпадом СРСР відбувся перехід від конфронтації до співробітництва Заходу і Сходу. У 1994 р. країни НАТО схвалили програму «Партнерство заради миру», до якої приєдналися 24 держави, в тому числі й нейтральні Фінляндія, Швеція, а також Україна, Росія та ін. Але у 1990-х рр. гостро постала проблема локальних війн та конфліктів. Вони були викликані суперечками, що мають міжетнічний (Афганістан, Індія, Бангладеш, Нігерія, Чечня в Росії, Косово в Сербії та Чорногорії) або прикордонний (Фолклендські острови, між Китаєм і Тайванем, між Індією й Пакистаном, між Сомалі й Ефіопією, між Руандою і Демократичною Республікою Конго) характер. Часто буває важко провести межу між ними. Для врегулювання локальних конфліктів при ООН існують Рада Безпеки та військовий контингент «блакитні шоломи». У 1990-х рр. обмежений контингент ООН був присутнім у 17 країнах, у тому числі в Афганістані, Камбоджі, Анголі, колишній Югославії. Саме з останньої було найбільше біженців - 2 млн. чол.

Локальні конфлікти підтримуються світовою торгівлею зброєю. Нині найбільшу кількість військової техніки продають США, а купують бідні африканські країни. Останнім часом було докладено зусиль щодо зменшення міжнародної торгівлі зброєю, яка скоротилася вдвічі. Усі вжиті заходи залишають надію на реальність подолання проблеми війни і миру. Завдання. Поміркуйте про російську-українську війну на Донбасі: наскільки вона загрожує глобальній безпеці людства.

Сировинна й енергетична проблеми

Сировинна й енергетична проблеми мають багато спільного. Вони виникли як глобальні проблеми у 1970-х рр. Тоді, за прогнозами найбільш песимістично налаштованих учених, до початку XXI ст. людство мало б вичерпати більшість руд кольорових металів, а до 2025 р. - майже всі види мінеральної сировини взагалі. Проте за останній час було відкрито та розвідано багато нових родовищ, набирає обертів видобуток корисних копалин з дна Океану. Однак це тільки відтермінування. Адже мінеральні ресурси є вичерпними і їхні запаси не відновлюються. Оскільки нині переважну частину електроенергії людство одержує на теплових електростанціях, що працюють на паливних корисних копалинах, очевидно, існує й енергетична проблема.

Сировинна та енергетична проблеми з часом усе більше загострюватимуться, адже нарощуються темпи розширення виробництва, що потребує все більшої кількості ресурсів та енергії. Зростає й кількість населення, якому потрібно все більше електроенергії у побуті. Тому стрімко збільшується обсяг видобутку корисних копалин, який подвоюється кожні 15-20 років. Одночасно погіршуються гірничо-геологічні умови розробки сировини. Найзручніші та найближче розташовані до поверхні шари корисних копалин уже вичерпані. Доводиться занурюватися вглиб надр або ж освоювати родовища у складних природних умовах: у пустелях, заполярних районах, на дні Океану. Але рано чи пізно і там ресурси закінчаться.

Які ж існують шляхи подолання цих проблем? Їх існує два: екстенсивний та інтенсивний. Перший, екстенсивний, передбачає пошук та освоєння нових басейнів та родовищ корисних копалин. Уже розпочато видобуток нафти, природного газу, кам’яного вугілля, розсипів металів та алмазів на шельфі. В майбутньому за допомогою підводного телебачення доведеться освоювати й ложе Океану. На далеку перспективу, за умов певного рівня розвитку техніки, необхідно буде освоювати мінеральні ресурси Місяця та інших планет Сонячної системи.

Другий шлях, інтенсивний, полягає у переході до якісно нових ресурсо- та енергозберігаючих технологій виробництва, зменшенні матеріаломісткості продукції. Крім того, необхідне комплексне використання сировини, тобто вилучення з неї всіх корисних речовин. Нині до 95% мінеральних ресурсів іде у відходи. Небезпечне марнотратство, чи не так?! Можна також здійснити пошук матеріалівзамінників, які б за властивостями не поступалися природній сировині. А в електроенергетиці - перехід до ширшого використання гідроенергетики та альтернативних джерел енергії.

Демографічна та продовольча проблеми

За давніх часів та в епоху Середньовіччя люди страждали від голоду. З розвитком торгівлі та переходом до машинного виробництва забезпечення продуктами харчування поліпшилося, проте й досі ця проблема набуває гостроти, особливо у зв’язку зі стрімким зростанням населення планети. Після Другої світової війни у 1945 р. було створено першу спеціальну організацію при ООН з продовольства та сільського господарства - ФАО (від англ. Food and Agriculture Organization, FAO). Це міжнародна організація під патронатом ООН.

Скільки мешканців може прогодувати Земля і чи загрожує їй перенаселення? Вперше відповісти на ці запитання ще на початку XIX ст. намагався ірландський священик Мальтус, який стверджував, що населення планети зростає в геометричній прогресії, а виробництво продовольства - в арифметичній. Тому рано чи пізно ці графіки перетнуться і повсюдно настане голод. Мальтус бачив єдиний вихід у скороченні кількості населення, тому й виправдовував війни та голодомори як засоби стримування зростання людства.

Сучасний стан демографічної та продовольчої проблеми свідчить про їх складність. Нині демографічна проблема виявляється у двох аспектах: у високорозвинених країнах відбувається «демографічна криза», у країнах, що розвиваються, - «демографічний вибух».

Для подолання демографічної проблеми держави здійснюють демографічну політику, активну пропаганду серед віруючих (особливо мусульман, юдеїв та християн, у яких прославляються великі родини), підноситься рівень освіченості людей.

За сучасними оцінками фахівців, Земля здатна прогодувати кілька десятків мільярдів людей. Проте стрімке зростання населення у країнах, що розвиваються, та примітивні технології сільськогосподарського виробництва призвели до проблеми недостатнього забезпечення населення продуктами харчування. У сучасному світі голодує понад півмільярда людей, а недоотримує необхідної кількості їжі ще близько 1 млрд. чол. Ареалами суцільного голодування стали більшість країн Африки, Латинської Америки, Азії. Особливо загрозливою є ситуація в державах із ризикованими умовами землеробства. Зокрема це Ефіопія, Чад, Ніґерія, Гаїті, Сальвадор, Болівія, Мальдіви, де середня забезпеченість мешканців їжею становить 80-85% від норм, рекомендованих ФАО.

Причини голодування у країнах, що розвиваються, пов’язані з їх бідністю, нестачею коштів на переобладнання сільськогосподарського виробництва, закупівлю добрив та нових високоврожайних сортів. До того ж із колоніальних часів вони вирощують технічні культури на експорт, часто з монокультурною спеціалізацією. При цьому продовольчих культур (першою чергою зернових) не вистачає. Напівфеодальні аграрні відносини на селі призводять до сильної роздробленості земельних ділянок, які не в змозі прогодувати великі родини.

У сучасних умовах вирішення продовольчої проблеми вбачається не у скороченні кількості населення. Для цього пропонують два шляхи. Перший передбачає збільшення посівних площ. Нині у сільському господарстві використовується менше половини можливих територій. Проте цей шлях має свої обмеження. По-перше, деякі країни вже мають високий рівень розораності земель (Індія, Банґладеш - до 90%). По-друге, переважно не використовуються незручні землі. Для їх освоєння потрібні занадто великі кошти, які відсутні в бідних країнах, що розвиваються. Інший шлях подолання проблеми - одержувати більше сільгосппродукції з освоєних площ. Це можливо завдяки багатьом методам, зокрема підвищенню родючості ґрунтів шляхом їх меліорації: зрошення, осушення, хімізації. Якщо повсюдно родючість земель підняти до рівня країн Західної Європи, то планета зможе прогодувати 10 млрд. чол. Слід запроваджувати й новітні досягнення селекції: нові сорти рослин та породи тварин. Аграрні реформи мають бути спрямовані на подолання феодальних пережитків на селі.

У деяких країнах почали синтезувати «штучну їжу» з натуральної сировини. Так, у США замінником м’яса та інших продуктів харчування стає соя, з якої одержують шинку, морозиво, чіпси тощо.

Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються

На територіях країн, що розвиваються, особливо різко виявляються всі глобальні проблеми людства. Маючи втричі більшу кількість населення, ці держави виробляють у 6 разів менше промислової продукції, ніж високорозвинені країни, а в перерахунку на душу населення - у 15-16 разів менше. Тривалість життя тут невисока. Наприклад, в Ефіопії - 45 років, у Сомалі - 46, у Гаїті - 49, в Індії - 62. У країнах, що розвиваються, через хвороби, голодування та недоїдання, нестачу якісної питної води щорічно помирають 30-40 млн. чол. Тут безробітними є від 1/3 до 1/2 працездатних людей, а неписьменними - більше половини дорослого населення. Всі ці проблеми ще більше загострюються у зв’язку з величезним природним приростом населення. Крім того, на території країн, що розвиваються, не вщухають і міжетнічні конфлікти, що часто супроводжуються локальними війнами. Особливо яскраво всі ці проблеми виявляються в країнах Африки - найбіднішому регіоні сучасного світу.

Головною причиною відсталості більшості країн є їх колоніальне минуле. Колонізатори залишили у спадок низку складних болючих проблем: політичних, економічних, екологічних, соціальних.

З політичних проблем найхарактернішою є неузгодженість державних кордонів між сусідніми країнами.

Економічні проблеми країн полягають у жалюгідному стані їх господарства. Звільнившись політично, вони мають економічну залежність від колишніх метрополій. Їхнє господарство, як і колись, зорієнтоване на експорт дешевої сировини. Для розвитку власної економіки країнам, що розвиваються, слід закуповувати більш дорогі знаряддя праці. Через відсутність паритету (з лат. - рівність) цін на світовому ринку їх заборгованість розвинутим державам постійно зростає. Господарство країн, що розвиваються, часто є монокультурним, що робить їх залежними від зовнішньої торгівлі та кон’юнктури ринку.

У країнах, що розвиваються, вкрай загострилися екологічні проблеми: швидко виснажуються мінеральні ресурси, вирубуються ліси, деградують ґрунти, через недосконалі технології виробництва забруднюється навколишнє середовище.

До соціальних проблем, які посилюються великим природним приростом населення, належать голодування, неписьменність, безробіття.

Отже, в країнах, що розвиваються, віддзеркалюються всі глобальні проблеми, які можна розв’язати лише шляхом здійснення системи комплексних реформ у їх соціальноекономічній сфері: проведення демографічної політики, створення власної обробної промисловості, ліквідація монокультури, залагоджування міжетнічних конфліктів та зменшення військових витрат. Проте не все залежить від самих країн. На світовому ринку слід установити більш справедливий економічний порядок: переглянути ціни на сировину та готову продукцію. Матеріальна допомога високорозвинених країн не може бути головним чинником розв’язання гострих проблем найбідніших країн. Основний шлях їх розвитку - перебудова власного господарства.

Додаток 3

Зведена таблиця «Глобальні проблеми людства»

Зведена таблиця «Глобальні проблеми людства» (зразок)