Плекання підприємливості як інструмент реформування України

Роман Шиян

Сьогодні про потребу реформування України говорять усі, розуміючи, що відступати немає куди - «за нами Москва». Ця сильна зовнішня загроза, що дихає в спину і прагне будь-якою ціною завадити розвитку України, а на додаток внутрішні проблеми, стали, як не парадоксально, нашим стимулом того, щоб швидко й ефективно проводити зміни. Мабуть, ще ніколи досі українці не були так єдині щодо потреби реформування своєї держави і розуміння важливості цих змін. А навіть більше, в рази зросла частка активних громадян, яким мало чекати на результати змін. Вони діють уже сьогодні - об’єднавшись в організації чи поодинці, допомагаючи відбудовувати військо, очищувати владу тощо. А це серйозна передумова успіху. Друга його складова - відповідальні лідери, які мали б стати Вашингтонами і Бальцеровичами нової України. Ті країни, які пережили схожі складні періоди в історії, визнають, що наш час найоптимальніший для проведення реформ. Бо це, власне, в такі моменти народжуються лідери і гуртується нація. Лі Куань Ю, довголітній прем’єр-міністр Сінгапуру і батько його незалежності, стверджує, що саме підприємницькі компетентності і працьовитість сінгапурців допомогли його країні мобілізуватися в далекому 1968 році перед загрозою іноземного вторгнення й досягти високого рівня добробуту. Отож з упевненістю можна стверджувати, що виховання підприємливої і моральної молоді - не тільки засада економічного дива, а й умова виживання України як держави.

Чому саме Польща стала для нас взірцем реформування країни? Бо українці добре пам’ятають кризову Польщу кінця 1980-х, що ув’язла в тотальному дефіциті, «шокову терапію» Лєшека Бальцеровича - його перший план 1989 року, завдяки якому розпочалися масштабні реформи, і його другий план - «Стратегію публічних фінансів і економічного розвитку на 2002-2012 роки», який став економічним проривом для сучасної Польщі. Підґрунтям для здійснення польських реформ у всіх сферах життя суспільства був і залишається клас підприємців, малий і середній бізнес, фермер і дрібний виробник. 2013 року Польща розробила стратегічний документ «Програма розвитку підприємництва до 2020 року» із акцентом на розвитку інноваційності, відповідальності перед громадою, а також на плеканні підприємницької компетентності серед молоді.

Чому саме Польща стала для нас взірцем навчання основ підприємництва? Усім зрозуміло, що рівень розвитку країни визначається не кількістю мільярдерів у топрейтингах журналу «Форбс», а сприятливим кліматом для ведення малого і середнього бізнесу, відповідною нормативною базою, всезагальним дотриманням законів і відсутністю корупції. 34% польської молоді до тридцяти років працюють у малому і середньому бізнесі, 51% молодих поляків бачать у бізнесі свій спосіб самореалізації (пор.: 51% української молоді 2012 року збиралася залишити країну назавжди, не маючи можливості реалізувати себе). Успіх молодого польського підприємництва пояснюється, зокрема, і тим, наскільки серйозно ставляться освітяни Польщі до формування ключових компетентностей, зокрема й підприємницької.

Про потребу впровадження компетентнісного підходу в Європі заговорили вже на початку 2000-х, а 2006 року з’явився резонансний документ «Реко-мендації Європейського парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей ціложиттєвої освіти», у яких зазначено, що вкрай необхідно, «щоб молодь після здобуття базової освіти та відповідного навчання в школі мала ключові компетентності, потрібні їй у дорослому житті для подальшого навчання та роботи, і щоб дорослі могли розвивати власні ключові компетентності впродовж усього життя, пристосовуючи їх до змінних умов світу». Саме Рекомендації спричинилися до реформування освіти у багатьох країнах ЄС й оновили призабуте за десятиліття гасло:

• навчатися, щоб знати;
• навчатися, щоб діяти;
• навчатися, щоб жити разом, жити з іншими;
• навчатися, щоб бути.

За даними Європейської Комісії від 13 квітня 2012 року, Польща стала однією з 13 країн, які сформували своє стратегічне бачення навчання підприємництва у національній Стратегії розвитку ціложиттєвої освіти. Крім неї, такими стратегічними планами можуть похвалитися Австрія, Болгарія, Чехія, Фінляндія, Греція, Угорщина, Ісландія, Ліхтенштейн, Словаччина, Словенія, Іспанія і Туреччина. Деякі країни, до речі, пішли навіть далі, окресливши окремі стратегічні плани щодо підприємницької освіти (Данія, Естонія, Литва, Нідерланди, Швеція, Норвегія, Уельс, фламандська частина Бельгії). Потребу розвитку підприємництва в дітей та юнацтва закладено і в основному стратегічному документі «Європа 2020», що базується на трьох китах: «Співдружність інновацій», «Мобільна молодь» і «Програма нових здатностей та працевлаштування». Ці стратегічні документи стали поштовхом до реалізації конкретних кроків у галузі підприємницької освіти.

Зокрема як член Європейського Союзу Польща бере активну участь у програмах Європейського інституту інновацій і технологій, який зосереджує свою діяльність на формуванню підприємливості в молоді та заохочує її до творення та реалізації цікавих інноваційних ідей.

У Польщі активно діють молодіжні освітні програми та фонди із підприємництва, що ставлять за мету популяризувати європейські стандарти підприємництва, його етичні засади, формувати підприємницькі якості, ініціативність та інноваційність («Фонд молодіжного підприємництва», «Фонд розвитку підприємництва» та ін.).

Важливою формою розвитку підприємництва в Польщі є впровадження у навчальні програми обов’язкових предметів практичної економіки, факультативів, а також діяльність шкільних академій підприємництва, запровадження конкурсів молодіжних проектів із підприємництва, діяльність молодіжних підприємницьких інкубаторів, кількатижневі стажування старшокласників і студентів на фірмах, у банках тощо.

Ще однією умовою виховання підприємливості у польських школах є інтеграція в усі шкільні предмети тих інструментів, які дозволять стати нашим учням більш активними, ініціативними, винахідливими, творчими і відповідальними. Ці інструменти і творять собою т. зв. підприємницьке тло кожного уроку. Уроки з підприємницьким тлом - демонстрація того, що підприємництво не тотожне економіці. Підприємливість - важлива риса кожної успішної людини незалежно від того, в якій галузі вона працює. Моделювання проблемних ситуацій на уроках різних шкільних дисциплін і творення ситуації успіху для дитини - ось яка мета таких уроків. Як конструювати такий урок, навчить цей посібник, що його Ви тримаєте у руках. Він став результатом масштабного українсько-польського проекту «Уроки з підприємницьким тлом», який був реалізований в 18 регіонах України впродовж 2014 року.

Отож серед дієвих механізмів плекання підприємництва - використання стратегій багатоаспектного, інтерактивного навчання, діяльнісного та компетентнісного підходів (з наголосом на свідомому самопізнанні учнів та зміні ролі вчителя). Однак український учитель, працюючи на формування компетентностей учнів, сьогодні перебуває між молотом і ковадлом: з одного боку, він прагне використовувати різні методи, щоб урізноманітнити навчання учнів, наблизити його до життя, з іншого - над ним тяжіє надмірно складна, відірвана від реальних життєвих потреб і перевантажена навчальна програма, у рамках якої, коли майже щоуроку доводиться подавати нову тему, важко реалізовувати навчальні проекти, впроваджувати інтерактивні методи, запрошувати до класу громадян-експертів чи вивчати світ за межами класу.

Українська освіта, яка вже мала шанс перейти на засади компетентнісного підходу через запровадження 12-річної школи, сьогодні робить другу спробу. У Концепції розвитку освіти до 2025 року задекларовано не тільки «зелене світло» для компетентнісного підходу, а й зроблено важливий крок у напрямку до нього: заплановано розробити і запровадити впродовж 2015-2017 років національний курікулум з орієнтацією на найкращий європейський досвід. Ще одним позитивом має стати запровадження єдиних стандартів/ індикаторів знань, умінь і навичок в галузі ІКТ для учнів та викладачів, що теж наблизить нас до розвитку ключових компетентностей учнів - інформаційної і підприємницької зокрема.

Усякі реформи починати треба з учителя. Ця відома істина, коли йдеться про навчання підприємливості, створює додаткові труднощі. Як може навчити підприємливості той, хто не завжди сам є підприємливим? І що означає підприємливий учитель? Розуміючи всю неоднозначність відповіді, багато країн із високим розвитком підприємницької освіти залучають підприємців до викладання дисциплін економічного циклу (напр., Англія), а навіть більше - до розроблення навчальних програм із цих предметів (напр., Австрія). Хто - педагог чи підприємець - у цій ролі вчителя буде переконливішим і ефективнішим, залежить від багатьох обставин. Зрештою, це розсудять учні, однак один серйозний аргумент на користь учителя додав Стів Джобс, безперечно, один із найбільш підприємливих людей нашого часу. Він згадував історію свого дитинства й учительку математики в початковій школі. Стів не любив школи й байдикував на математиці. За цілий зошит прикладів, які хлопець мав розв’язати вдома, вчителька пообіцяла йому льодяник і 6 доларів. Відлюдькуватий хлопчина подумав, що ніколи не виконає цього, але для переконливості вчителька показала здоровенний льодяник на паличці і Стів виконав роботу за два дні, замість призначених два тижні… За пару місяців йому вже не треба було доплат. Він полюбив учитися… «Це не був хабар, - признавався потім Стів Джобс. - Вона щось в мені побачила і повірила в мене…». Стів Джобс уважав цю учительку «однією зі святих» свого життя, а, до речі, їх у нього було не так багато… Може, саме цей випадок зробив із дивакуватого хлопчини генія підприємництва і підказав йому відому на весь світ фразу: «Само собою заробляння грошей нічого не вартує, якщо ти не віриш у те, що робиш». Зрештою, ця історія - гарна ілюстрація того, що стало метою українсько-польського проекту «Уроки з підприємницьким тлом» - виховувати підприємливість можна на будь-якому уроці. Підприємливий учитель - це, звичайно ж, не той, хто приїжджає до школі на дорогому мерседесі, а той, хто відчуває покликання, інноватор, ініціативний, активний, творчий, відважний, має почуття власної гідності і вміє побачити те, що не бачать інші… Отож підприємливості може навчити не тільки вчитель економіки, а будь-який інший компетентний учитель. Як підготувати такого вчителя?

Дослідивши досвід успішного реформування освітніх систем, знаний науковець Майкл Барбер виокремив 6 груп змін, серед яких першочерговими, окрім трансформації навчальних програм, він уважає підвищення мотивації вчителя через винагороди й збільшення оплати праці; постійний професійний розвиток педагогів, керівників і чиновників¹. До речі, істотну увагу в Концепції розвитку освіти, яку активно обговорюють сьогодні в педагогічних колах, зосереджено на реформі оплати праці педагогічних працівників та вдосконаленні їхньої професійної майстерності - демонополізації та урізноманітненні системи післядипломної педагогічної освіти, запровадженні ваучерної системи підвищення кваліфікації, засад ціложиттєвої освіти тощо.

Документи ЄС у сфері професійного зростання вчителя, зокрема «Удосконалення якості освіти вчителів: звернення Європейської Комісії до парламенту ЄС та Ради Європи», ухвалений в Брюсселі у серпні 2007 року, дають змогу говорити про народження нової філософії вдосконалення, яка полягає в:

• акценті не на знаннях, а на професійних компетентностях педагогів;
• доборі і пристосуванні змісту вдосконалення до потреб конкретної школи;
• перенесенні акценту з позашкільної інституції на школу як «організацію, що навчається»;
• переході від оказіонального вдосконалення до постійної праці над собою;
• поширенні знань в установі і поза нею.

У Програмі “Навчання впродовж життя” (2007-2013) зазначено, що вчитель - це:

• професія високої кваліфікації;
• професія ціложиттєвого навчання;
• мобільна професія;
• професія партнерства і співпраці.

До речі, на запитання², що перешкоджає вчителям удосконалювати педагогічну майстерність, педагоги відповідають майже одностайно - низька оплата праці (98%), що змушує підробляти, зокрема й репетиторством, займатися сільськогосподарськими роботами (якщо вчитель живе в селі), а найкращим або найменш терплячим - залишати школу. Досвід 20 освітніх систем, які постійно вдосконалюються, показав, що успішне реформування освіти можливе тільки тоді, коли посилити мотивацію педагогів через винагороди й збільшення оплати праці, а тоді спонукати їх до постійного професійного розвитку³. Ще одна перешкода, про яку часто згадують педагоги, - бюрократизація в освіті (46%), що краде левову частку часу, який можна було б використати на розроблення цікавих уроків, реалізацію проектів, керівництво шкільним клубом підприємництва тощо. Замість того, щоб формувати потрібні компетентності - свої і учнів, учителі змагаються зі стосами паперів, яких останнім часом, на жаль, не поменшало.

Самонавчання - важлива риса успішного підприємця. Без самонавчання годі уявити доброго вчителя. Зрештою, на самонавчанні та налагодженні співпраці між педагогами наголошують європейські стратегічні освітні документи, зокрема «Удосконалення якості освіти вчителів: звернення Європейської Комісії до парламенту ЄС та Ради Європи». Саморозвиток і самовдосконалення для наших учителів - гарантія розвитку потрібних професійних компетентностей. Однак це проблема, радше, власного вибору вчителя, а не обов’язковий компонент професійного розвитку. І хоч цей вид професійного вдосконалення як невід’ємний компонент педагогічної діяльності зафіксований у Положенні про атестацію педагогічних працівників, серйозним поштовхом до самонавчання цей документ не став. На жаль, тільки 9% опитаних учителів Львівщини знають, що таке індивідуальний план професійного розвитку; користуються таким планом тільки вчителі кількох інноваційних навчальних закладів області. Про істотну роль цього документа свідчить досвід Польщі. Самостійно укладений план професійного розвитку, затверджений керівником школи (або ж у випадку з молодим учителем план, складений разом із наставником) допомагає педагогові спроектувати власну траєкторію навчання на різних рівнях відповідно до власних потреб і очікувань школи, власних можливостей і зацікавлень учнів.

Ще один важливий компонент професійного розвитку, зорієнтований на компетентнісний підхід, - удосконалення професійної майстерності на рівні школи та освітнього округу. У вже згадуваному стратегічному документі «Удосконалення якості освіти вчителів: звернення Європейської Комісії до парламенту ЄС та Ради Європи» окреслено найважливіші чинники професійного розвитку, більшість із яких зосереджено в школі: доступ до наставництва та професійної підтримки, програми формування професійної компетентності та 3-річна програма “впровадження у професію” для молодих учителів, систематичне обговорення потреб, проблем та планів професійного розвитку вчителя тощо.

Удосконалення на рівні школи, так само як і на рівні освітнього округу, має свої переваги, бо воно:

• інтегрує працівників школи над вирішенням спільних проблем;
• переносить акценти із зовні в організацію;
• орієнтує на тісну співпрацю, діалог, ефективне впровадження зміни, а отже, на розвитку професійних і соціальних компетентностей;
• дешевший та ефективніший засіб, бо спирається на діагностування проблем учасників навчально-виховного процесу.

З огляду на це у багатьох інститутах післядипломної педагогічної освіти, зокрема у Львівському, практикують виїзні сесії до навчальних закладів, тренінги для педагогічних колективів відповідно до їхніх навчальних потреб, однак ця практика, на жаль, не стала поки що масовою.

Підвищення професійного розвитку на рівні Львівського обласного інституту післядипломної освіти 57% освітніх керівників уважають ефективним, хоча передбачаю, що такий відсоток був би істотно нижчим, якби запитання стосувалося розвитку професійних і компетентностей педагога і керівника. Серед проблем підвищення кваліфікації на рівні інститутів та університетів - зведення навчання до відвідування певної кількості занять один раз на п’ять років для одержання посвідчення. Для того, щоб змінити цю ситуацію, у Львівському обласному інституті післядипломної освіти впроваджено кредитно-модульну систему, що спонукає вчителя навчатися на очних курсах частіше, ніж один раз на п’ять років, як цього вимагає Положення про атестацію педагогічних працівників, й дає змогу в рамках навчання проводити майстер-класи, ознайомлюватися з інноваціями в освіті, змінами в нормативноправовій базі, добирати курси відповідно до того, які предмети читає педагог. А це ще один крок до того, що можна назвати компетентнісним підходом у професійному розвитку вчителя.

Сподіваюся, що книжка, яка побачила світ у тісній співпраці між українськими і польськими науковцями, допоможе сформувати критичну масу активних і небайдужих молодих людей, які впливатимуть на політику всієї держави. Усі учасники українськопольського проекту «Уроки з підприємницьким тлом» мають великі надії на те, що уроки з підприємницьким тлом, шкільні клуби підприємництва, євроклуби, що увійшли в українську шкільну практику завдяки польським освітянам, допоможуть Україні гідно увійти у Співдружність Європейських Держав.