Як творити підприємницьке тло уроку

Мирослава Товкало

Про потребу виховання підприємливості в наших дітей та молоді сьогодні не сперечається ніхто. Суперечка радше стосується того, наскільки школа здатна сформувати цю компетентність, і якщо так, то як цього досягти. У таких дискусіях, - а вони впродовж останніх кількох років у рамках українсько-польських проектів1 чи поза ними відбувалися досить часто, - чітко виокремлювалися дві полярні позиції: песимістична й оптимістична. Песимісти наголошують на тому, що школа за суттю своєю не здатна виплекати підприємливість - це вроджена якість, яка дається Богом і передається генетично (недаремно в одних родинах підприємливість домінує, в інших - ні, одні нації славляться своєю підприємливістю, інші стереотипно вважаються непрактичними). Оптимісти переконують, що, незважаючи на прогалини в програмах та їх слабку пристосованість до формування компетентностей, школа може і повинна це робити. Насправді істина в цих суперечках лежить десь посередині - і школа, і родина, і довкілля (наприклад, через суспільні потреби) можуть виховувати підприємницькі якості. Отож розмову про те, як формувати підприємливість та ініціативність як одну із ключових компетентностей, ми змоделюємо у вигляді уявних діалогів песиміста й оптиміста, щоби представити проблему з різних позицій.

Що маємо, або оптимістичний погляд

В Україні розуміють важливість формування підприємницьких якостей, про що свідчить впровадження в наші школи відповідних шкільних дисциплін. Наприклад, економіка стала обов’язковим (інваріантним) предметом для одинадцятикласників (одна година на тиждень для всіх профілів, крім економічного). Три години на тиждень відводять для викладання економіки в 10-11 класах економічного профілю. У цьому нам можуть позаздрити багато європейських країн, де немає окремих предметів економічного циклу. Окрім цього, наша школа пропонує десятикласникам варіативні курси: «Основи споживчих знань», «Основи інтелектуальної власності», «Фінансова математика», «Географічна економіка», «Економічне моделювання та розв’язування економічних задач». Для організації допрофільного вивчення економіки у 8-9-х класах у рамках варіативної складової навчального плану учні опановують курс «Моя економіка». До варіативної частини профільної школи належать такі предмети за вибором: «Основи підприємницької діяльності», «Власна справа», «Основи менеджменту», «Основи сімейного господарювання» тощо. Важливим кроком у формуванні підприємливості й активної життєвої позиції вважаємо впровадження у навчальний процес курсу за вибором «Основи споживчих знань» для учнів 1-11 класів.

Щоправда, усі без винятку освітяни нарікають на те, що із кожним роком варіативна частина навчального плану скорочується, а це на практиці означає вибір без вибору.

Проблеми і труднощі, або песимістичний погляд

Однак чи вивчення економіки гарантує формування підприємницької компетентності в учнів, якщо зміст програми, а відповідно й підручники, і вчитель, зосереджені на максимальному поданні базових знань з економічної науки, ознайомленні з основними тенденціями розвитку економіки тощо? Звичайно, ні. Отже, вкотре переконуємось, що сьогодні потрібен компетентнісно орієнтований підхід до навчання і виховання, і не лише на рівні звітних документів, а й на рівні реальної шкільної практики. І тут каменями спотикання стають щонайменше дві проблеми. Перша - це навчальні програми.

Сьогоднішня школа, як і двадцять років тому, працює на засадах репродуктивних і трансляторних підходів, де величезний обсяг знань, а радше прагнення до 100-відсоткової всеохопності змісту програми, домінує над здоровим глуздом і гуманістичною педагогікою. Такий великий обсяг знань, який запропоновано в рамках інваріантного шкільного предмету з економіки чи навіть багатьох варіатив них курсів, залишає обмаль часу на те, що становить суть навчання - розвиток умінь та навичок учнів, і цілковито витісняє на задвірки уроку те, що небезпідставно уважають його серцем - формування цінностей, ставлень, світоглядних позицій, готовності до застосування знань, належної самооцінки. Отож говорити про компетентнісно орієнтований підхід за таких умов важко.

Друга проблема полягає в неадекватному застосуванні методів, що a priori не можуть формувати компетентності. Довгі лекції та повідомлення вчителя про тенденції макроекономіки, якими б досконалими та красномовними не були, ніяк не вплинуть на розвиток компетентності конкретного учня (пригадую своїх знайомих зі студентської лави, в яких такі лекції розвинули хіба унікальну здатність спати в аудиторії з розплющеними очима). Отож, щоб не спали й не нудилися наші учні, потрібні інші методи, до яких частина українських учителів стереотипно ставиться як до «несерйозних» і малоефективних. Вони, мовляв, займають багато часу, педагоги втрачають «контроль» за учнями і перестають відігравати в класі ключову «акторську» роль. Нерепрезентативне анонімне анкетування, яке я провела серед директорів і заступників у жовтні - листопаді 2012 року на базі Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, продемонструвало сумну тенденцію. 64% осіб віком понад 40 років (а це вік більшості керівницького складу) переконані, що інтерактивні методи на уроках не приносять користі або ця користь мінімальна, і виправдовують їх застосування на уроці в рідкісних випадках, наприклад, двічі-тричі на рік напередодні канікул, під час свят тощо.

Тоді як бути?

І оптимісти, і песимісти переконані, що сьому ключову компетентність - підприємливість та ініціативність, мало розвивати в рамках предметів економічного циклу, навіть якщо переконаємо вчителів цих дисциплін по-новому подивитися на навчально-виховний процес. Потрібен системний процес, який передбачає інтегрованість «підприємницьких дисциплін» в усі шкільні предмети. Саме таке вирішення цієї проблеми підказали нам польські колеги в рамках українсько-польського проекту «Уроки з підприємницьким тлом».

Підприємницьке тло тут слід розуміти не тільки як цікаву метафору, а й як конкретну вказівку до дій. Не варто нарікати на малу кількість годин, призначених на вивчення економіки, на обмежену варіативну складову, яка часто не перевищує 4%. Можна діяти, якщо ти вмотивований і компетентний учитель, що розуміє, як створити підприємницьке тло на будь-якому уроці через зміст і через форму.

Творення підприємницького тла через зміст уроку

Інтегрованість змісту уроку - важливий чинник творення підприємницької компетентності, як, зрештою, й інших ключових компетентностей дитини. Традиційне шкільне життя, поділене на предмети з їхніми окремими об’єктами вивчення, методами та вимогами, формують в учнів хибну картину світу, який нібито складається з ізольованих комірок, де все відбувається за окремими, знову таки ізольованими, законами. А світ насправді - взаємопов’язана макросистема, у якій одночасно діють закони фізики, хімії, лінгвістики, математики тощо. Змоделювати такий світ допоможуть інтегровані уроки. Ідеальний варіант - коли на такому уроці працюють два вчителі, напр., української мови й економіки, - зовсім не обов’язковий. Усім зрозуміло, що в українській системі освіти його можна зреалізувати тільки у виняткових випадках (на т. зв. показових «відкритих» уроках). Ця книжка показує, як інтегрувати підприємницьку складову у зміст будь-якого предмету без обов’язкової участі вчителя економіки. Для цього потрібно кілька речей, зокрема «проблемність» змісту повідомлень на уроці, які стимулюють дискусію, обговорення, пошук різних джерел інформації, зіткнення думок і переконань. Власне проблемна ситуація стає стержнем міжпредметних навчальних проектів, інтерактивних вправ, рольових ігор. Проблемність змісту і є однією з передумов інтегрованого уроку, що показує учням потребу комплексного підходу до вивчення теми.

Інтегрований урок неможливий без вмотивованого і підготовленого вчителя, який розуміє важливість інтегрованих підходів і може стати для учня «енциклопедистом», а не вузькопрофільним фахівцем. З іншого боку, це має бути відважний учитель, який не боїться визнати перед класом, що він чогось не знає. До речі, Суґата Мітра, відомий (завдяки мотиваційним роликам TED) педагог і освітній експерт стверджує, що найдієвішим методом у його педагогічному репертуарі власне і виявилося те «я не знаю, але я дуже хочу від тебе дізнатися про це…».

Сама собою інтегрованість уроків у далекій перспективі спричинює зменшення кількості предметів (оптимальна їхня кількість - 10-12), що, на думку, експертів, допоможе підвищити якість навчального процесу.

Пов’язаність змісту уроку з реальним світом - важливий інструмент творення підприємницького тла. Ця очевидна вимога ефективного навчання і досі залишається fata morgana української освіти. Знання, які дає сьогодні школа, далекі від потреб, що їх ставить перед учнями світ. На думку освітян Львівщини2 (керівників шкіл, методистів, учителів), сучасні навчальні програми пропонують 34% непотрібного матеріалу, який не знайде застосування в житті учня, 93% опитаних освітян уважають шкільні програми надто складними… Що може зробити в цих умовах учитель, окрім як апелювати про зміни навчальних програм? «Шукати стежки для виходу в реальне життя» - порада від колишнього заступника міністра освіти Польщі Кшиштофа Становського залишається й досі актуальною, хоча зустріч з українськими вчителями, на якій я почула цю фразу, відбувалася 2007 року. Додам від себе, що без таких «стежок у реальне життя» неможливе не тільки творення «підприємницького тла», а й загалом ефективне навчання.

Практична цінність інформації мала б знаходити підтвердження через реальні факти, у змодельованих на уроці ситуаціях. Це важливе завдання вчителя, який прагне виховати підприємливість не лише на уроках економіки, а й на інших уроках, а ще виклик. Ідеться про те, що підприємницьку складову у програмі багатьох шкільних предметів «зашито» в прихованому вигляді. Розгляд тем із «неявним», на перпший погляд, підприємницьким змістом на уроках мови і літератури, математики й образотворчого мистецтва, хімії, фізики чи біології допоможе учням побачити предмет із різних боків, відчути багатогранність і неоднозначність світу. І найголовніше, таке «багатошарове» опанування матеріалу значно ефективніше. Вивчення творів Івана Карпенка-Карого чи О. де Бальзака на уроках літератури відбувається традиційно крізь призму аналізу літературних характерів, а в інноваційному аспекті їх можна було б вивчати в проекції формування підприємницьких компетентностей, що, безперечно, урізноманітнило б навчання, прив’язало б тему до актуальних проблем сьогодення, а отже, додало б ефективності уроку. Так само підприємницьке тло можна розгледіти на уроках біології (згадаймо постать визначного Левка Симиренка в контексті вивчення селекції), інформатики (тут аж просяться розповіді про історії успіху відомих мільярдерів Білла Ґейтса, Стіва Джобса чи Марка Цукерберґа), української літератури (підприємливість Марка Кропивницького, що спричинилася до розвитку знаного театру корифеїв) та ін.

Звичайно, «проявити» підприємницьке тло на деяких уроках простіше, ніж на інших, головне, щоб учитель усвідомлено підходив до цієї потреби. Наприклад, у рамках економічної географії з її темами про економіку країн та тенденції економічного розвитку доречним виглядає інформація учнів (чи мініпошукові проекти) про роль малого бізнесу, умови його заснування, економіку регіону тощо. Учителі математики, особливо у школі І-ІІ ст., могли б зробити свій внесок у розвиток підприємницьких компетентностей школярів, замінивши відірвані від життя неприкладні завдання, на ті, які дали б змогу учневі уявити себе в ролі підприємця чи, зрештою, співтворця родинного бюджету.

У рамках деяких предметів знайти «підприємницьке» тло у змісті значно складніше, і тільки компетентний і вмотивований учитель здатний це зробити. Зрештою, сподіваємося, що ця книжка, яка побачила світ у рамках проекту «Уроки з підприємницьким тлом», і сам проект підкаже, як це зробити.

Творення підприємницького тла через форми роботи на уроці

Зрозуміло, що не всі теми, які розглядаються в рамках шкільних уроків, можна подати крізь призму змісту, що формує підприємливість. І тут нехай не розчаровуються наші вчителі. Підприємницьку компетентність можна розвивати щоуроку через відповідні форми роботи - тобто через ті навчальні методи, які спонукатимуть учня бути ініціативним, активним, комунікабельним, відповідальним, передбачливим, відважним тощо. Ці форми відображають новий (а чи може, давно забутий у радянській системі) діяльнісний підхід до навчально-виховного процесу, який має прийти на зміну трансляторної школи, якщо ми прагнемо формувати компетентності, а не обмежуватися тільки відтворенням знань.

Суть діяльнісного підходу полягає в давно відомій, але недооцінюваній у нашій педагогіці істині - найефективніше навчання тоді, коли ми, залучивши різні відчуття, діємо. Хай спочатку ця практика буде не надто майстерною, але що більше практикуємо, то більше вчимося. Недаремно найефективніші інноваційні навчальні методики акцентують на гаслі:

90% практики + 10% таланту = 100% успіху

Як домогтися, щоб діяльнісний підхід запанував у наших школах, а отже, щоб наші вчителі працювали над розвитком компетентностей учня, а не гналися за проходженням тем? Перша засада - впровадження інтерактивних методів навчання. Саме завдяки цим методам можна змоделювати життєві ситуації на уроках і спонувати дітей мислити, спілкуватися і діяти.

Творення підприємницького тла через інтерактивні методи

Впровадження інтерактивних методів, як і «змішаного навчання» (blended methods), смарт-освіти, проектних технологій у навчально-виховний процес яскраво свідчать про те, наскільки педагогіка і дидактика тісно пов’язані з освітньою політикою, а результат впровадження цих методів впливає на розвиток усієї держави. У стратегічних документах розвитку освіти багатьох країн, зокрема тих, які можуть похвалитися високим рівнем економіки та якості освіти, - Сингапуру, Південної Кореї тощо, попри узагальненість тез і тверджень (чого вимагає специфіка таких документів), чітко задекларовано вимогу впровадження інтерактивних методів, «змішаного навчання», проектних технологій як умову компетентнісно орієнтованого підходу в школі та гарантію якісної освіти.

Ефективність інтерактивних методів, кооперативного навчання пояснюють не тільки науковці в галузі педагогіки, нейролінгвістики, психології, а й звичайний здоровий глузд. Діти з приємністю вчаться через гру та спільну діяльність, бо це випливає з їхньої природи. Рольові ігри, що виконують діти на уроці, переносять їх у таке бажане доросле життя, допомагають побачити світ і себе в ньому збоку, підвищують самооцінку і попит на нове. Позитивні емоції, одержані під час спілкування, зміцнюють засвоєні знання, перетворюючи їх в уміння та навички. У співпраці формуються соціальні компетентності, народжуються лідери, скорочується відстань між учителем та учнем тощо. Докладніше про те, як втілити інтерактивні методи у шкільну практику, читайте в наступному розділі цієї книжки.

Творення підприємницького тла через проектні технології

Ще однією формою роботи, що забезпечує формування підприємницької компетентності, є шкільні проекти. Їхню роль у навчальновиховному процесі годі переоцінити. Саме завдяки навчальним проектам учні вчаться застосовувати знання на практиці, працювати в команді над конкретним завданням, презентувати свої результати, шукати інформацію з різних джерел, порівнювати й аналізувати, переконувати і вести за собою. Завдяки проектному методу в учнів формується т. зв. проектне мислення - вміння окреслити кінцеву мету та час її досягнення, побачити конкретні результати та осіб, які допоможуть їх зреалізувати, спланувати спільну діяльність з огляду на те, які кроки потрібні, щоб досягти мети. Проектне мислення, що будується на відповідальності і кооперації, потрібне не лише підприємцям, а й кожній особі, яка прагне бути успішною в різних галузях: у наукові установі, на виробництві, у фермерському господарстві, в громадській організації чи в родині.

Метод проектів особливо важливий у вихованні підприємливості, ініціативності, активності. Завдяки українсько-польським проектам упродовж останніх кілька років учні з усіх куточків України формували ці якості, працюючи на базі своїх шкіл над створенням «Шкільних клубів підприємництва». У рамках цих клубів діти проводять тренінги, зустрічі з відомими людьми, реалізовують свої невеликі проекти, спрямовані на благодійництво, покращення життя громади, активізацію учнівського самоврядування, підвищення іміджу школи, налагодження мережі між такими клубами тощо. Докладніше про ці проекти можна прочитати в електронному посібнику «Шкільний клуб підприємництва», розміщеному на інтернет-платформі: sae-ukraine.org.ua.

Гарним досвідом для наших школярів є участь у навчальних міні-проектах, які ґрунтуються на заснуванні та веденні симуляційних фірм у навчальних закладах. Конкурс таких проектів відбувався цьогоріч у Львові в рамках ще одного українсько-польського проекту «Ініціативна молодь - 2».

Творення підприємницького тла через методи «змішаного» навчання

Ці методи прийшли до наших шкіл зовсім недавно, однак в основному прижилися в українських школах на уроках інформатики. Суть методу - кооперативне навчання із застосуванням ІКТ у рамках всіх шкільних дисциплін - якнайкраще моделюють потреби сьогоднішнього світу. Учні працюють невеликими командами в класі: одна група виконує пошукове завдання за комп’ютерами, які розмістилися в кутку класної кімнати, інша - серед книжок і друкованих матеріалів, ще одна - обговорює і графічно оформлює результати своєї праці, окремий гурт дітей засів над завданням з учителем. Таке навчальне довкілля тільки на перший погляд здається невпорядкованим «вуликом», а насправді - це добре змодельована життєва ситуація, що переноситься до класу. Зрозуміло, працювати вчителеві таким методом значно важче, аніж відіграти роль «лектора», а тому існує спокуса, принаймні на початках впровадження цих методів, зробити процес контрольованим і таким, щоб «було чутно, як муха пролетить». Однак методи змішаного навчання дають вагомий результат - сформовані компетентності учнів, і вчительські зусилля при цьому окупляться сторицею.

Творення підприємницького тла через вихід за межі класу

Працюючи з наведеними вище методами, ми прагнемо наблизити навчально-виховний процес до реального життя. Та не забуваймо, що найпростіший спосіб впровадити діяльнісний підхід до навчання - вийти за межі класу: на екскурсію до банку, на фірму, до лісу, на локальний ринок, створити літній навчальний табір чи школу. Такі «польові дослідження» допоможуть переконати учнів у сенсі навчання, мотивують й активізують до пізнання нового. Для того, щоб така мандрівка мала максимальний навчальний ефект, важливо, щоб її завершенням стало осмислення побаченого й почутого у вигляді учнівських презентацій, відгуків, рефлексивних нотаток, заповнених листів спостереження тощо.

Творення підприємницького тла через «когнітивні гачки» та звертання до досвіду учнів

Саме так образно називають звернення до досвіду учнів Дж. Воз і Ґ. Драйден у відомій на весь світ «Революції в навчанні».

«Когнітивні гачки» - не просто гарантія ефективного засвоєння нового, своєрідна подушка, яка втримує інформацію від поглинання в небуття, а й інструмент формування компетентностей. Звертання до досвіду учня в евристичній бесіді, навіть якщо цей досвід невеликий, гарантує те, що закріплено як формальна норма в нашій освіті - учень стає справжнім учасником навчально-виховного процесу, співтворцем і конструктором нових знань, винахідником і відкривачем. А навіть більше, сьогодні з упевненістю можемо говорити про те, що сам досвід учня стає найціннішим навчальним матеріалом на уроці.

Творення підприємницького тла через відповідні форми оцінювання

Ще одним дієвим інструментом формування підприємницьких рис в учня є відповідне оцінювання, яке пропонує вчитель на уроці. Майже кожен добрий педагог знає найкращу формулу оцінювання на уроці:

   50% самооцінювання
+ 30% взаємооцінювання
+ 20% оцінювання вчителя
= 100% успіху.

Цей перший доданок, самооцінювання, формує дуже важливу рису успішної людини - самоаналіз, спостережливість за собою, вміння бачити і визнавати перед собою свої помилки, так щоб більше не повторювати їх. Другий компонент - взаємооцінювання, виховує відкритість до критики з боку інших (від ровесників її приймати часто важче), здатність відсторонювати об’єкт від суб’єкта оцінювання, вміння слухати, навіть не надто приємні речі, аналізувати та порівнювати, зрештою, і це найважливіше - залишатися друзями, попри критичні зауваження. Третій доданок, оцінювання вчителя, в уроках з підприємницьким тлом має свою специфіку. Найкраще, коли воно критерійне, тобто учень чітко знає (бо одержує спеціальну табличку), як буде оцінений його результат і які аспекти цього результату важитимуть найбільше: новизна ідеї, кількість опрацьованих друкованих чи електронних джерел, цікава презентація в PowerPoint, гарне мовлення під час презентації тощо. Таке оцінювання матиме виховне значення для учня, допоможе йому конструктивно підійти до завдання, а вчителеві дасть гарантію того, що його оцінювання - об’єктивне, чесне і прозоре.

***

Презентуючи наприкінці вересня програму всеосяжних реформ у рамках Стратегії 2020, Дмитро Шимків, заступник голови Адміністрації президента України з питань проведення адміністративних, соціальних та економічних реформ, а ще зовсім недавно успішний генеральний директор українського офісу «Microsoft-Україна» й один із найкращих українських менеджерів, наголосив на потребі нових людей, які будуть втілювати цю стратегію. Говорячи про чиновників, які мають прийти на зміну корумпованих і зіпсутих владою, Дмитро Шимків назвав кілька основних рис топ-службовця - відповідальність, ініціативність і вміння брати на себе ухвалення важливих рішень.

- Звідки нам таких узяти? - розгублено запитав журналіст. Відповідь Д. Шимківа була несподіваною. На думку керівника, такі особи мають прийти в чиновницький апарат із бізнесу - саме ці якості виховує підприємництво: «Для мене топ-менеджер - це людина, яка бере на себе більше відповідальності, ніж інші і розуміє, як нею управляти. Це людина, що вміє розподіляти ролі і бачити можливості. Це одночасно і підприємець, і управлінець.»

Очевидна простота відповіді зовсім не означає, що такий сам простий і шлях розв’язання цієї проблеми. Плеканням підприємливих людей мала б займатися сьогоднішня українська освіта, бо всім зрозуміло, що ці риси надзвичайно цінні не лише для чиновників різного рівня, а й для інших сфер нашого життя. Та чи здатна сьогодні українська школа взяти на себе такий виклик? Уже зараз можна з упевненістю говорити про те, що, попри проблеми і перешкоди, це вдається робити, якщо маємо на озброєнні важливі навчальні стратегії та підходи, якими прагнемо поділитися із Вами. Вироблення цих стратегій - результат колективної праці десятків педагогів з України та Польщі в рамках проекту «Уроки з підприємницьким тлом».

 

1 Йдеться про проекти «Шкільна академія підприємництва» (2012-2013) та «Уроки з підприємницьким тлом» (2014), що ініціює Осередок розвитку освіти (Варшава) в особі Еви Бобінської та фінансує Міністерство закордонних справ Польщі в рамках «Польської допомоги».

2 Це нерепрезентативне анонімне анкетування я проводила серед слухачів курсів Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти в листопаді 2012 року. З цього часу мало що змінилося у змістовій частині програм.

Новини проекту
Ощадбанк та Університет банківської справи провели уроки фінграмотності у Мистецькому Арсеналі (07.06.2016)
02-03 червня студенти Університету банківської справи провели уроки фінансової грамотності у рамках інноваційно-освітнього проекту для дітей та підлітків "Арсенал ідей"в Фінансовій лабораторії у Мистецькому арсеналі у Києві. Захід проходив у партнерстві з АТ «Ощадбанк».
Увага! Конкурс! (07.06.2016)
Оголошуємо конкурс на участь в українсько-польському проекті «Нова українська школа». Мета проекту – розроблення нових держстандартів для початкової, базової та старшої школи.
Всі новини »