Початок промислової революції в Україні

Іванна Гончар, учитель історії
Літинської СЗШ І-ІІІ ступенів № 2
Літинського району Вінницької області

Цільова група:

• учні 9 класу

Тривалість:

• 90 хв.

Мета:

• ознайомити зі станом промислового розвитку українських земель у складі Російської й Австрійської імперій у першій половині XIX ст., з особливостями промислового перевороту в Україні;
• розвивати в учнів уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки під час аналізу історичних подій;
• вчити працювати з документами та ілюстраціями, аналізувати матеріал, визначати основне і другорядне, висловлювати свій погляд на історичну подію;
• виховувати в учнів ініціативність, підприємливість, національну свідомість.

Операційні цілі (завдання):

Після закінчення уроку учень

знає

• поняття, причини та наслідки промислової революції в Україні;

розуміє

• важливість підприємництва як рушійної сили економічного прогресу країни;
• роль меценатства в розвитку культури;

вміє

• пояснювати суть економічних та соціальних процесів;
• аналізувати історичні явища і процеси, використовуючи різні джерела інформації;
• визначати хронологічну послідовність подій того періоду;

може

• аналізувати проблемні ситуації;
• брати на себе відповідальність;
• висловлювати власну думку та відстоювати її;
• ініціювати благодійні акції.

Методи і техніки:

• «мікрофон»;
• робота в групах;
• евристична бесіда;
• метод випереджувального завдання.

Обладнання:

• ручки, олівці;
• робочі зошити учнів;
• карта «Господарство українських земель у першій половині ХІХ ст.»;
• портрети українських підприємців Ф. Симиренка, І. Харитоненка, М. Яхненка, А. Терещенка;
• конверти формату А4 (по 1 шт. на парту).

Допоміжні матеріали:

Додаток 1. Утвердження фабричнозаводського виробництва в Україні.

Додаток 2. Запитання до тексту для варіанту 1.

Додаток 3. Таблиця «Зростання міського населення в Україні у першій половині ХІХ ст.».

Додаток 4. Інформаційна довідка про Хрещенський ярмарок у Харкові та Контрактовий ярмарок у Києві.

Додаток 5. Текст «Чумаки з Полтавщини». 1849 р. (Уривок із книжки М. Арандаренка «Записки про Полтавську губернію»).

Додаток 6. Короткі відомості про перших українських підприємців.

Додаток 7. Таблиця для домашнього завдання «Економічний розвиток України першої половини ХІХ ст.».

Випереджувальне завдання: підготувати учням короткі повідомлення про українських підприємців: Симиренків, Яхненків, Терещенків, Харитоненків (Додаток 8).

Хід уроку

1. Вступна частина

1.1. Привітайтеся з учнями. Оголосіть учням тему уроку, запишіть її на дошці та запропонуйте записати в робочий зошит. Мотивуйте дітей до активного навчання, інформуючи про сучасні події в Україні, яка потребує змін в економіці. Роздайте конверти з додатками і повідомте, що робота з ними триватиме впродовж уроку.

1.2. Нагадайте учням, що поняття «промислова революція» вони вивчали на уроках всесвітньої історії у 8-му класі.

1.3. Запропонуйте учням відповісти на запитання, щоб пригадати матеріал, вивчений раніше.

• Що таке промисловий переворот? (Це перехід від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики); 
• Яка країна першою пережила промисловий переворот? (Англія);
• Як називалось виробництво, яке під час промислового перевороту прийшло на зміну натуральному? (товарне);
• Чим відрізняється натуральне виробництво від товарного? (У натуральному все виробляють для власного споживання, а у товарному - на продаж);
• Які відносини називають ринковими? (Економічні відносини, забезпечені свободою економічної діяльності та задоволенням потреб людей);
• Які нові верстви населення виникли в Англії в результаті промислового перевороту? (підприємці та наймані працівники).

1.4. Розмістіть на дошці вислів Ф. Бекона: «Три речі роблять націю великою та квітучою: родючий ґрунт, діяльність промисловості та легкість пересування людей і товарів» (цей вислів висітиме на дошці впродовж усього уроку).

1.5. Запропонуйте учням замислитись та висловити думки про те, чи склались завдяки промисловому перевороту в Україні умови для розвитку української нації? Подякуйте учням і скажіть, що точніше відповісти на запитання вони зможуть наприкінці уроку.

2. Основна частина

2.1. Подайте учням інформацію про економічний розвиток українських земель у першій половині ХІХ ст. у вигляді короткого повідомлення.
Процес становлення ринкового господарства відбувався в складних умовах. Випробування нових економічних відносин відбувалося в Південній Україні. Правобережжя та Лівобережжя залишалися регіоном домінування примусової праці селян-кріпаків. Економіка зберігала аграрний характер. Зростання попиту на продукти харчування в Європі та світі стимулювало розвиток сільського господарства, але примусова праця перешкоджала зростанню темпів виробництва продукції. Тому поміщики збільшували розміри панщини, розширювали посівні площі, але результату не було. Виник глухий кут, зростання виробництва припинилося. Частина поміщиків розуміє проблему, починає застосовувати косарки, молотарки, найману робочу силу. Багато українців стають чумаками, частина з них багатіє і перетворюється на підприємців. Масовим явищем стає виготовлення селянами ремісничих виробів на продаж. З’являються купці. Отже, в Україні почалося формування ринкових відносин, але кріпосне право серйозно заважало цьому процесові, оскільки був відсутній ринок вільної робочої сили, а експлуатація селян спричинила занепад і поміщицьких, і селянських господарств.

2.2. Запитайте учнів, чи виявили вони в тексті причини промислового перевороту, і допоможіть їх визначити.

2.3. Скажіть учням, щоб записали причини промислового перевороту в зошит.

2.4. Розкажіть, що промисловий переворот в Україні розпочався в 30-ті рр. XIX ст., та запропонуйте записати це в зошитах. Повідомте, що конкретним виявом промислового перевороту стало зведення машинобудівних заводів, застосування в промисловості нових механізмів, наприклад, парових двигунів.

2.5. Попросіть учнів спрогнозувати наслідки перевороту. Запропонуйте зіставити думки учнів з думками експертів-істориків.

Наслідки промислового перевороту:

• утвердження фабрично-заводського виробництва;
• зростання міст в Україні;
• розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі;
• формування нових соціальних верств населення.

Повідомте учням, що кожен з цих наслідків ви розглянете на прикладах, працюючи з документами.

2.6. Об’єднайте учнів у 2 групи за варіантами та запропонуйте опрацювати текст. Попросіть підготувати відповіді на запитання з Додатка 2 (для варіантів 1 та 2).
Попросіть представити учнівські ідеї, підкоригуйте відповіді.

2.7. Скажіть учням, що підтвердженням їхніх думок стане Додаток 3, запропонуйте подивитися дані про зростання населення міст і відповісти на запитання:

• Назвіть міста, які зростали найшвидше. (Київ, Харків, Катеринослав, Херсон)

Наголосіть, що найбільшим містом була Одеса, бо вона мала найбільший морський порт.

2.8. Запитайте, чи українці становили найбільшу частку міського населення? (Ні, кріпацтво не давало можливості селянам залишити село)
Підведіть учнів до думки, що не останню роль у цьому відігравала національна політика російського уряду, тому більшість населення становили росіяни, далі євреї, німці та інші, а частка українців становила лише 5%.

2.9. Запропонуйте учням повідомлення про розвиток торгівлі в Україні. Внутрішня торгівля на початку ХІХ ст. зосереджувалася на ярмарках та місцях постійного торгу - на базарах і в крамницях.
Ярмарки були різноманітні: всеукраїнського та всеросійського значення, на які приїжджали купці з усієї імперії та з-за кордону. Таким були Контрактовий ринок у Києві, Хрещенський та Іллінський у Харкові. Ярмарки тривали по кілька днів, а іноді й по кілька тижнів. До ярмарків наближались за своїм характером сільські та міські базари, що відбувалися кілька разів на тиждень у призначені години. На ці базари прибували селяни зі своїми продуктами, а також крамарі з різним товаром. Діяли й постійні крамниці, бо був попит на товари. Торгівля набуває більш стабільного характеру, кількість купців зростає: за час від 1825 до 1861 рр. у великих містах вона зросла в 10,5 разу, в Одесі - в 42 рази, а це означало, що такий вид підприємництва як купецтво, тобто торгівля, був надзвичайно популярний і прибутковий.

2.10. Запропонуйте учням ознайомитися з Додатком 4.

Попросіть учнів дати відповіді на запитання:

• Як історичні джерела характеризують розвиток торгівлі в Україні?
• Чому зростає кількість ярмарків?
• Чому саме в Харкові відбувався найбільший український ярмарок?
• Чому найбільший ярмарок у Києві називали контрактовим, про що це свідчило?

2.11. Повідомте, що тогочасним недоліком була відсутність мережі транспортних шляхів, тому особливим видом підприємництва був чумацький промисел. Чумаки їздили на Урал і в Середню Азію. Возили зерно, пізніше вугілля, цукор, мило, свічки, ввозили сіль. Чумаки-підприємці володіли десятками хур та кількома стадами волів - походили з багатих родин. Чумакамиперевізниками наймалися збіднілі селяни.

2.12. Запропонуйте ознайомитися з Додатком 5.

Поставте учням запитання до прочитаного тексту:

• Яку роль відігравало чумацтво в торговельно-візницькому промислі? (роль перевізника);
• Як називають сьогоднішніх чумаків? (дистриб’юторами, постачальниками, такий вид підприємницької діяльності зберігся до сьогодні);
• Що ввозили чумаки? (сіль).

2.13. Розкажіть учням, що розвиток торгівлі потягнув за собою розвиток банківської справи, біржових операцій, різних форм кредитування. Банківським центром стало м. Бердичів.

2.14. Розкажіть учням про появу й особливості українського підприємництва.
З початком промислової революції українське підприємництво розвивалось досить активно. До підприємництва залучилася частина поміщиків, які створювали на своїх землях товарні господарства, забезпечені сучасною технікою і фахівцями. Окремі з них ставали успішними промисловцями та банкірами, як сім’ї Бобринських, Фальц-Фейнів. Характерною особливістю українського підприємництва було те, що активізувались іноземні капіталісти, що вносило нові риси до української економіки. Це росіяни - Дегтярьов, князь Юсупов, євреї - Бродський, Гальперін, поляки - графи Понятовські, князь Радзивілл, німці - Юз та інші, які будували заводи Донбасу. У підприємництві успішно утверджувались і представники інших соціальних верств: купці, селяни, ремісники, корчмарі. Люди працьовиті, кмітливі, із гнучким розумом, вони, нагромадивши гроші, вкладали їх у прибуткову справу, аби примножити свій капітал. Зокрема із селянських родин походили відомі родини підприємців: Симиренки, Яхненки, Терещенки, Харитоненки.

2.15. Повідомте, що для ближчого знайомства з долями цих людей учні підготували випереджувальне завдання, і запропонуйте послухати повідомлення (див. Додаток 6). Під час розповідей розмістіть на дошці портрети українських підприємців.

2.16. Продовжте розмову про підприємцівмеценатів.
Основними рисами українських модернізаторів був підприємницький дух, життєва енергія, рішучість, потяг до ризику, який поєднувався з тверезим розрахунком, висока господарська культура, освіченість, активна громадянська позиція. Представників української модернізаторської еліти було не так багато серед підприємців, та особливість їх полягала в тому, що вийшли вони із самих глибин українського народу і зберігали духовний зв’язок з народними традиціями, культурою.
Головними видами діяльності цієї групи підприємців було товарне виробництво сільськогосподарських культур, промисли, торгівля, лихварство.

3. Підсумкова частина

3.1. Зробіть висновки, що в першій половині ХІХ століття економіка України пережила значну еволюцію. Відбулася заміна ручної праці машинною, перетворення мануфактур на фабрики, а водночас заміна кріпацької, малоінтенсивної праці вільнонайманою, більш кваліфікованою. Рушійною силою цього процесу стали енергійні, працьовиті, прогресивні люди - підприємці, які утворили новий прошарок суспільства.

3.2. Нагадайте, що на початку уроку ви ставили проблемне запитання, і попросіть учнів висловити свої думки (метод «Мікрофон»).

• Що допоможе українській нації стати розвинутою країною?

3.3. Оголосіть домашнє завдання. Запропонуйте учням прочитати матеріал підручника та заповнити таблицю «Економічний розвиток України першої половини ХІХ ст.» (Додаток 7). За бажанням напишіть есе «Внесок українських підприємців у розвиток економіки та культури України в першій половині ХІХ ст.».

Додаток 1

Утвердження фабрично-заводського виробництва

Перший цукровий завод в Україні збудував польський магнат І. Понятовський в 1824 р. в селі Трощино Канівського повіту Київської губернії. Цукроварня братів Яхненків та чоловіка їхньої сестри Ф. Симиренка першою застосувала 1843 р. парову технологію виробництва цукру. У 1857 р. в Україні було вже 218 цукрових заводів.

Швидкими темпами розвивалася також суконна промисловість. У 1805 р. існувало 27 підприємств, а в 1824 р. їхня кількість зросла до 99. У трьох українських губерніях - Київській, Волинській, Чернігівській - виробляли понад 65% сукна. У 1859 р. на 160 суконних фабриках України працювало вже 10 тис. робітників.

Купці-промисловці вже в 40-х рр. ХІХ ст. посідали провідне місце в суконній промисловості. Вони зосередили в своїх руках виробництво тютюну, канатів, їм належала також значна частина млинів, олійниць тощо.

Поряд із поміщицькою та купецькою розвивалася й державна промисловість. У першій половині ХІХ ст. вже працювали Луганський ливарний завод, де у 1800 р. була запущена перша доменна піч, Шосткінський пороховий завод, Катеринославська суконна мануфактура, Київський завод «Арсенал», КиєвоМежигірська фаянсова фабрика тощо. У 1820-х рр. інтенсивно почала розвиватись кам’яновугільна промисловість Донбасу.

Розвивається й судноплавство. 1823 р. кріпосні умільці з помістя графа Воронцова у містечку Мошни на Черкащині спорудили перший на Дніпрі пароплав, який назвали «Пчілка», а місцевий коваль Вернигора встановив на ньому парову машину на 6,5 кінських сил. 1828 р. почалося парове судноплавство біля берегів України на Кримсько-Кавказькій морській лінії Одеса - Ялта - Батумі. З 1835 р. на Дніпрі вже діяла акціонерна пароплавна компанія, у власності якої було кілька пароплавів.

Машинобудівельні заводи засновуються в Україні на початку ХІХ ст. 1841 р. в Конотопському повіті на Чернігівщині, поміщик Кандиба побудував завод, який виробляв сільськогосподарські машини, парові казани, ткацькі верстати, апарати для цукроварень, машини для суконних фабрик. У 1840-х роках в Києві купець Дегтярьов збудував завод парових машин. У Млієві в Київській губернії вже згадувані брати Яхненки та Симиренко заснували в 1847 р. завод, на якому виробляли парові машини, гідравлічні преси й устаткування, потрібне для їхніх цукрового і суконного заводів.

Додаток 2

Дайте відповіді на запитання:

Варіант 1

• Назвіть галузі промисловості, що розвивались в Україні.
• Чому саме ці галузі промисловості розвивалися найшвидше?
• Чому інші галузі не розвивались, хоча теж мали відповідну сировину?
• Назвіть технічні досягнення, які впроваджували підприємці.

Варіант 2

• Назвіть губернії, в яких концентрувалися найбільш розвинуті галузі промисловості.
• Які міста почали формуватися як промислові центри?
• Назвіть найбільші міста України.
• Назвіть основні причини розвитку міст.

Додаток 3

Назвіть міста, які зростали найшвидше?

Додаток 4

Хрещенський ринок у Харкові (1858 рік)

Хрещенський починається 6 січня і триває місяць… Хрещенський - найсильніший з усіх українських ярмарків. До 100 тисяч підвод, фур, возів і саней привозять різноманітні товари з різних кінців Росії, з Бессарабії, з Кавказу і з Риги. Сюди стікається повний комплект ярмаркових торговців, продавців і покупців, тут головний склад товарів, що призначаються для кочів’я по українських ярмарках…

Хрещенський закінчився. Знову складаються товари, навантажуються підводи і довгий ланцюг обозів виступає в напрямі до Ромнів… Купці поспішають у Ромни на Маслянський ярмарок… Офіційний час Маслянського ярмарку з 17 по 24 лютого, але він продовжується не менше 2-х тижнів. У цей час нерідко вже починається весна, дороги стають непроїжджими, коні потопають у багні, обози загрузають і зупиняються… Але, видно, торговельна потреба така велика, що вона примушує купців переборювати всі перешкоди, які створює природа.

Контрактовий ярмарок у Києві

На Контракти приїжджало від 10 до 15 тисяч людей, а вартість товарів доходила до 2,6 мільйонів карбованців. Привозили на Контрактовий ярмарок продукти сільського господарства, цукор, матерію, посуд, ювелірні вироби, галантерею, книжки, ноти, картини, меблі тощо. Прибували поміщики, купці з цілої України, з Росії, Кавказу, Сибіру, Венеції, Польщі, Франції, Туреччини, Австрії, Німеччини.

Зважаючи на великий з’їзд торговців, у Києві тоді влаштовували концерти, бали, спектаклі; приїздила італійська опера. «Київські контракти» зберігали своє значення до Першої світової війни, особливо в торгівлі цукром.

Ярмарки відбувалися щорічно взимку на Подолі, спочатку в будівлі ратуші, а з 1801 р. - у спеціально спорудженому будинку. Великі угоди, що укладалися на ярмарку, підлягали реєстрації у головному цивільному суді, дрібні - у повітовому суді. Найбільшого розквіту ярмарки досягли у першій половині ХІХ ст., у другій половині вони втратили своє колишнє значення, перетворившись на звичайний торг.

Дайте відповіді на запитання:

• Як історичні джерела характеризують розвиток торгівлі в Україні?
• Чому зростає кількість ярмарків?
• Чому саме в Харкові відбувався найбільший український ярмарок?
• Чому найбільший ярмарок у Києві називали Контрактовим, про що це свідчило?

Додаток 5

Чумаки Полтавщини. 1849 р.
(Уривок з книжки М. Арандаренка «Записки про Полтавську губернію»)

Ті, що займаються візникуванням солі з Криму і Бессарабії, а також риби з Криму і Дону, звуться тут чумаками. Великий зріст, фізична сила, мужні риси обличчя і довгий жмут волосся, закручений за вухо (по-малорос. чуприна, або оселедець), рухи, які свідчать про міцність м’язів, поважна постава з виразом самосвідомості на обличчі, гордість - з мовчазною веселістю, одяг - надто широкі шаровари, нарозхрист свита і висока смушкова шапка - становлять особливі риси чумака.

Вони (чумаки) мають дуже великих, сильних і красивих волів, охоче за ними доглядають, платять за них дорогу ціну і цим пишаються; добрі, надзвичайної міцності вози, на які кладуть 100 і більше пудів.

Візникування своє чумаки провадять звичайно валками (по-малорос. фура), які складаються з кількох десятків возів (по-чумацькому паровиці). Валка, або фура, має свого отамана, який від імені цілої валки наймається для візникування, приймає заробітки і робить розкладку за участю кожного. Таке товариство зветься в них артіллю. Кожний чумак у своїй артілі підкоряється в суворому розумінні всім умовам. У разі відходу чумака його карають і навіть виганяють з артілі. Отаман вирішує всі суперечки остаточно; він призначає кару, і вся артіль підкоряється йому безумовно…

У дорозі ж чумак зазнає всяких злигоднів; завжди тверезий, помірний у харчах: пшоняна каша з салом або галушки, шмат хліба з сіллю - оце й усе його харчування. У дорозі, не маючи в своєму розпорядженні грошей, чумак обмежений. До кінця візникування гроші всієї артілі зберігаються в отамана…

Візникування їхнє починається з весни і триває до осені. Взимку чумаки в подорож не їдуть. Зупиняючись на ночівлю, чумаки вишиковують свої вози в колону військовим порядком.

Дайте відповіді на запитання:

• Яку роль відігравало чумацтво в торговельно-візницькому промислі?
• Як називають сьогоднішніх чумаків?
• Що ввозили чумаки?
• Що вивозили чумаки?
• Чи сприяв чумацький промисел формуванню капіталістичних відносин?

Додаток 6

ФЕДІР СИМИРЕНКО

Симиренки - відомий рід українських промисловців-цукроварників, меценатів української культури. Федір Симиренко походив із роду запорозького козака Степана Симиренка. Федір Степанович відзначався видатною енергійністю, талантом і працьовитістю. Він зміг здобути добру освіту, вів торгівлю цукром, зерном і борошном. Торгівля йшла вдало, і за рахунок цього до 1820 р. Ф. Симиренко нагромадив достатньо коштів для викупу себе і своєї сім’ї з панської неволі.

Доля щасливо звела його з Анастасією - донькою К. Яхненка, який був досить оригінальною та підприємливою людиною, хоч і кріпаком. Цей союз Яхненків і Ф. Симиренка вдихнув нове життя в підприємницьку діяльність двох родів. Федір Симиренко разом із тестем спочатку орендував, а потім і споруджував млини, торгував хлібом і худобою.

Врешті родичі заснували промислову фірму - торговий дім «Брати Яхненки і Симиренко» (бл. 20-х рр. ХІХ ст.). Цій першій великій торгово-промисловій фірмі випала місія зіграти виняткову роль у розвитку економіки України та всього південного регіону Російської імперії. Найбільший у Росії цукровий завод графа Бобринського розташовувався в м. Сміла. Керівники фірми - брати Яхненки і Ф. Симиренко - придивлялися до роботи цього заводу, вивчали особливості вирощування цукрового буряка й опановували технологію цукровиробництва. Врешті фірма в 1834 р. у с. Ташлик (тепер Смілянського р-ну Черкаської обл.) збудувала перший в Україні механізований цукрово-рафінадний завод, а в 1848 р. - Городищенський цукрово-рафінадний і машинобудівний заводи (с. Мліїв Городищенського р-ну). Машинобудівний завод був одним із найкраще технічно оснащених у Російській імперії підприємств. Він випускав обладнання для цукроваріння. На ньому було побудовано також і перші пароплави з металевим корпусом - «Українець» і «Ярослав», що перевозили по Дніпру до чорноморських портів зерно і цукор.

Крім того, фірма фактично монополізувала в Росії торгівлю великими партіями худоби, забезпечуючи м’ясом усі промислові центри країни. Через Одеський порт тварин вивозили з України навіть до Європи. З огляду на вагомий внесок перших керівників фірми у розвиток економіки, торгівлі та розквіт Одеси, Федору Степановичу Симиренку імператорським указом у 1842 р. надано статус купця 1-ї гільдії, а у 1851 р. - звання почесного громадянина міста. Таких звань було удостоєно небагато громадян царської Росії; стосовно ж колишнього кріпака, та ще й вихідця з України, то це взагалі був винятковий випадок у російській історії.

ІВАН ХАРИТОНЕНКО

Син селянина-чумака, походив із багатодітної сім’ї, де було дев’ятеро дітей. Навчався в місцевій церковно-приходській школі, служив конторщиком у бакалійних лавках купців.

Засновник торгового дому «Харитоненко і син». Предметом законної гордості торгового дому «Харитоненко і син» були ліси, де разом із вирубками проводилися лісокультурні роботи, існували лісорозсадники, а вирубані площі засаджувалися цінними породами дерев. Більшість цукрових заводів Сумщини після реформи 1861 року перейшли в руки двох великих промисловців і цукрозаводчиків краю: Терещенка і Харитоненка. Головна контора торгового дому «Харитоненко і син» розташовувалась у м. Суми. Величезні багатства, нажиті за досить короткий термін, щедрість, благодійність Харитоненка та його нащадків сприяли процвітанню як самого міста Суми, так і всього повіту.

На кошти родини Харитоненків було засновано дитячий притулок для дівчат-сиріт (названий у народі «пансіоном шляхетних дівчат» за високий рівень освіти і виховання в ньому), селянський банк, гуртожиток для студентів Харківського університету, реальне училище, церкву в с. Нижня Сироватка, жіночу гімназію, Троїцький собор. Значні кошти виділяли меценати й на перебудову Сумського окружного суду та на інші міські потреби. Перший бетонний міст у Сумах через р. Сумку побудований на кошти Харитоненків у 1910 р.

При Сумському реальному училищі була затверджена стипендія імені І. Г. Харитоненка. Меценат збудував у Сумах дитячу лікарню, виділив гроші для заснування кадетського корпусу. Крім цього, було встановлено різні пенсії, стипендії, пожертви навчальним закладам, духовенству (для підтримки бідних) та ін.

Іван Герасимович мав чин дійсного статського радника, почесного громадянина м. Суми, почесного попечителя Сумського реального училища, був нагороджений орденами св. Володимира 3-го ступеня і св. Станіслава 1-го ступеня.

МИХАЙЛО ЯХНЕНКО

Був кріпаком графа Самойлова. Яхненко був дуже підприємливою людиною. Метою його життя був викуп своєї родини з кріпацтва. Для цього він шив кожухи, чоботи, виробляв шкіру і всі ці товари продавав на місцевих ярмарках. Так селянин зумів зібрати певний капітал і викупити родину з кріпацтва.

У 1820-1830-х рр. разом із Ф. Симиренком на позичені 600 карбованців орендував млини в містах Сміла й Умань, вів оптову торгівлю хлібом, худобою, борошном, яке продавав в Одесі та інших містах на півдні України. Орендував та будував млини на Черкащині. Засушливого 1830 року коштом фірми впродовж кількох місяців брати Яхненки і Ф. Симиренко годували понад 10 тис. людей зі Сміли, Городища та довколишніх сіл.

Утім, Михайлу Яхненку не довелося довго насолоджуватися свободою - він скоро помер. У 1843 р., після смерті батька, підприємство очолив Кіндрат Яхненко, надавши йому торгово-промислового характеру: на орендованих млинах вони переробляли зерно. Згодом Яхненки стали купцями першої гільдії в Одесі, одержали звання почесних громадян міста. Їхній небіж Семен уже мав вищу освіту і впродовж 1860-1863 рр. був одеським міським головою.

Брати Яхненки, як і Ф. Симиренко та інші представники цих двох славних родів, ніколи не поривали зв’язків із народом, із надр якого вони вийшли: надавали допомогу бідним, робили пожертви на добродійні справи.

На поч. 1840-х рр. Яхненки торгували цукром; у 1843 р. спорудили перший на теренах України (і Російської імперії в цілому) цукрово-рафінадний завод у с. Ташлик Єлисаветградського пов. Херсонської губ. (тепер Смілянського р-ну Черкаської обл.), а згодом цукроварню і машинобудівний завод поблизу с. Мліїв. Саме ці підприємства у червні-липні 1859 р. відвідав Тарас Шевченко.

У 1842 р. Кіндрату Михайловичу Яхненкові (спільно з Ф. Симиренком та іншими засновникам відомої фірми) за імператорським указом присвоєно звання купця 1-ї гільдії м. Одеси, у 1851 р. - звання почесного громадянина Одеси «за капіталом».

АРТЕМ ТЕРЕЩЕНКО

Народився в родині нащадків українських козаків зі Слобідської України. Свою комерційну діяльність почав у Глухові з дрібної торгівлі, працюючи крамарчуком (прикажчиком) у крамниці глухівського купця. Завдяки значним здібностям, старанності та обачності він незабаром відкрив свою справу. Спочатку торгував возами, а пізніше відкрив невелику крамницю.

Його справа розвивалася так успішно, що в народі ще замолоду до нього приклеїлося прізвисько «Карбованець».

Під час Кримської війни Артем Якович на постачаннях для армії лісу і хліба заробив значний капітал, який пізніше вклав у цукрову промисловість, що надзвичайно швидко розвивалася.

На власні засоби Артем Якович після 1861 року починає скуповувати або брати в оренду в поміщиків, що розорилися, невеликі заводики і модернізувати застарілі запущені виробництва, землі для вирощування цукрового буряка і будівництва нових цукрових заводів та млинів.

Артем Якович також займався добродійною діяльністю. На засоби сім’ї у Глухові було побудовано ремісниче училище, жіночу і чоловічу гімназії, вчительський інститут, банк, безкоштовну лікарню святої Єфросинії, притулок для сиріт, Трьох-Анастасівську церкву.

Артем Якович став купцем першої гільдії, а високим указом від 12 травня 1870 року за особливі заслуги і в нагороду за добродійну діяльність, йому було надано спадкове дворянство Російської імперії з усім потомством по чоловічій лінії.

Додаток 7

Економічний розвиток України першої половини ХІХ століття