Ділимося тим, що маємо: від підземної «Солідарності» до «Польської допомоги»

Неможливо зрозуміти Польщі, не згадуючи слова Солідарність. Якщо шукати найпростішого визначення, то «солідарність» – це переконання, що доля інших, зовсім чужих людей не менш важлива, ніж доля наших близьких, що разом ми зможемо досягти більшого». У 80-ті роки ХХ століття польська Солідарність була громадським рухом, у якому громадяни, що стояли перед обличчям тоталітарної держави, яка намагалася розділити суспільство, сказали, що, незважаючи на розбіжності, нас неможливо роз’єднати і посварити. Важливо, що люди Солідар-ності були готові не лише протестувати проти правлячого режиму, не лише допомагати жертвам репресій, а й також, коли з’явилася така можливість, взяти на себе відповідальність за себе, місцеву спільноту, регіон, державу, а з часом спільну відповідальність за Євросоюз.

Коріння «Польської допомоги» слід шукати саме в Солідарності. Коли ми перебували в потребі, коли ми сиділи по тюрмах, про нас пам’ятали люди у Франції, Німеччині, США. Молилися, надсилали листи, іноді посилки. Вони мобілізувати свої уряди до рішучих дій проти порушення основних прав людини. Коли Польща після виборів 1989 року намагалася за допомогою радикальних реформ оговтатися від глибокої кризи, уряди країн вільного світу подали нам руку допомоги. Щоб зрозуміти масштаб труднощів, досить згадати, що це був час, коли інфляція становила 40% на місяць, а війська Радянської Армії базувалися по всій країні.

Після декількох років Польща твердо стала на ноги і почала ділитися тим, що в нас є. З країни-одержувача, що стояла з простягнутою рукою за допомогою, ми стали країною-донором, що надає підтримку іншим країнам на шляху до розвитку. Надавати таку допомогу, що називається офіційною допомогою з розвитку, зобов’язані всі держави – члени Європейського Союзу.

Уперше Польща почала допомагати 2005 року. Сьогодні понад 80% польської допомоги іде від міжнародних установ, таких як Європейський Союз. Найбільшими адресатами двосторонньої допомоги, яку безпосередньо надає Польща, є країни Східного Партнерства, Центральної Азії, Південної Африки. Традиційна допомога з розвитку, яку надають донори, зосереджена на зменшенні масштабів бідності і спрямовується майже винятково місцевим органам влади (нерідко авторитарним) країн-одержувачів. Ми в Польщі, після досвіду виходу з кризи і авторитарного режиму, не віримо в еволюцію без участі громадян в ухваленні рішень. Тому у своїй допомозі Польща зорієнтована на надання підтримки країнам, що проходять системну трансформацію. У рамках «Польської допомоги», яку координує Міністерство закордонних справ, органи місцевого самоврядування, державні органи влади та громадські організації реалізують спільні проекти з партнерами на місцях. Особливою формою допомоги є невеликі ґранти, що надають посольства Польщі, та волонтери, фінансовані МЗС, які працюють з місцевими громадами в Африці, Латинській Америці чи Азії.

У 2015 році заходи двостороннього партнерства стосуватимуться, зокрема, переймання польського досвіду системної трансформації країнами Східного Партнерства, які зміцнили співпрацю з Європейським Союзом, підписуючи Угоди про асоціацію та Угоди про зони вільної торгівлі. План відображає й нові ініціативи у сфері співпраці з Україною. Продовжуватиметься підтримка важливих реформ українського уряду, зокрема пов’язаних із виконанням Угоди про асоціацію з ЄС, і потреб, заявлених до польського уряду, серед них щодо підтримки реформи місцевого самоврядування. Проекти будуть реалізовані за такими пріоритетами:

Пріоритет 1. Державна безпека та управління кордонами.

Пріоритет 2. Регіональний розвиток, зміцнення потенціалу державного управління та місцевого самоврядування.

Пріоритет 3. Малі і середні підприємства та створення нових робочих місць.

У рамках третього пріоритету МЗС за конкурсом «Польська допомога з розвитку 2015» співфінансуватиме реалізацію проектів, які будуть скеровані на досягнення важливої мети – впровадження підприємницької освіти в школах.

Кшиштоф Становський,
президент правління Фундації міжнародної солідарності